ІМЕНА

Приймак Дарія Антонівна 

ПРИЙМАК

Дарія Антонівна 

майстриня художнього ткацтва, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Дарія Приймак належить до представників рідкісної професії – майстер килимарства, яка невиправдано швидко зникає з території славного ткацького осередка – Косівщини. Ще свіжі в пам’яті місцевих жителів спогади про історію виникнення і розквіту потужного виробництва килимів – спілку «Гуцульське мистецтво», очолювану М.Куриленком. Ще можна натрапити на оригінальні зразки килимів у приватних оселях косівчан. Проте той розмах, культура, традиції самобутнього промислу стали історичним фактом, предметом дослідження, і не більше...
З ткацтвом маленька Дарка познайомилася ще в дитинстві, в селі Поточище, що на Городенківщині. Вуйко Томко, мамин брат, мав удома ткацький верстат і ткав полотно на обмін. Дитину зачаровували усі деталі процесу виготовлення тканини – маячіння човника, чіткість бою ляди, рух начиння і підніжок, відбілювання ряден і зшивання їх у верені. Дивилася б на це годинами.
Зацікавлення ткацтвом привело у 1962 році дівчинку на навчання у Херсонське текстильне училище, де Дарія отримала професію прядильниці.
У 1968 році доля закинула Дарію Приймак у Косів. Це був період розвою діяльності килимарської фабрики ім. Т.Шевченка. Дівчину вразила яскравість килимів, гармонія давніх рисунків, масштаби виробництва. Період учнівства запам’ятався через спілкування з майстринями Калиною Бович і Калиною Майданюк. Було усе – і сльози, і побиті пальці, але понад усе було бажання навчитися – пізнати усі таємниці дивовижного рукомесла. І так сталося…
Сьогодні Дарія Приймак – відома на Косівщині майстриня, член Спілки майстрів народного мистецтва України, за плечима якої всеукраїнські, обласні та регіональні виставки. Її роботи зберігаються у приватних колекціях Польщі, Америки, Німеччини та Канади. Улюблені народні малюнки: «колиска», «старий гуцул», «зорі» та інші трансформувалися у професійні творчі роботи, для яких характерна художня образність композицій, синтез технічних прийомів і багатство колористки. Унікальна властивість майстрині придумувати та фантазувати закладає у твори особливий поетичний зміст, казку, алегорію, пов’язану з вірою у добро, любов’ю до рідної землі, надією на краще. Багатий внутрішній духовний світ Дарії Антонівни – це невичерпне джерело для творчих інспірацій.
Килими Дарії Приймак відрізняються від тих, що знаємо як «косівські». Використовуючи традиційні для місцевого ткацтва технічні прийоми, майстриня створює особливу, притаманну тільки їй стилістику. Художнє рішення орнаментальних мотивів нагадує гаптування – настільки тонко та дрібно розробляється пластика форм елементів. Цей прийом особливо виразно прочитується у декоративних килимках «Пори року», килимі «Писанкове дерево» та декоративній композиції «Різдвяник».
Новаторськими з точки зору композиції і техніки виконання можна вважати декоративний килимок «Баранці», килим-гобелен «Земле моя» та килим «Полудень». Твори виконані за малюнками художниці Вікторії Дутки-Жаворонкової. Співавторство дало новий поштовх у творчих пошуках майстрині. Композиції килимів набувають осередкового характеру і відзначаються підсиленою образністю, складним колористичним рішенням, багатими фактурними розробками.
Важливо, що при усій новизні технічних засобів і художніх прийомів килими Дарії Приймак зберігають риси регіонального ткацтва (килими «Зірчатий» і «Весла», композиція «Герб м.Косова», декоративний килимок «Червона калина»), що є унікальним явищем в контексті збереження і розвитку традицій килимарства на Прикарпатті.
Втішає, що майстриня і сьогодні активно працює. Останні роботи – килим «Орнаментальний», декоративна композиція «Рідний край» – знову несуть у собі нові художні ознаки. Здається, її творча енергія невичерпна, а доброта та щирість у спілкуванні привертають до майстрині учнів. Тому оптимістичні сподівання, що косівський килим в особі Дарії Приймак є і буде розвиватися, мають підстави для здійснення.
Автор допису – Вікторія ДУТКА,
заступник директора КІПДМ ЛНАМ з навчальної роботи, кандидат мистецтвознавства.
Газета «Гуцульський край», №36 від 6 вересня 2018